У своєму житті людина майже не замислюється про проблеми інших людей. Більшість з нас навіть не усвідомлюють того, що щодня, щогодини ми завдаємо комусь хоча і не значну, але шкоду. Ми часто скаржимось на життя, свою роботу, друзів і вчителів. Але справжня причина наших негараздів у нас самих. Звичайно, легше скинути провину на когось, чим детально аналізувати свої вчинки і потім винити лише себе. Але потім буде боляче нашому другові і після нього – нам від його суму. Погодьтесь, зараз ми майже не кажемо гарних слів тим всім, кого любимо, поважаємо, ким пишаємось.

Уявіть тільки обличчя своєї вчительки, коли ви скажете: «Дякуємо Вам велике за все!», і скажете це просто так. Вона запитає: « За що?», а ви відповісте: «За те, що Ви є, жива, здорова, справедлива, чуйна, щира…» Мені здається, що ці слова вона сприйме як належне – як подяку за безсонні ночі за перевіркою зошитів, старанну працю і любов до учнів.

А чи треба привід для того, щоб зробити подарунок другові? Я впевнена, що він зрадіє навіть дрібниці. Головне – це увага до товариша.

Те саме стосується і проявів милосердя. Я, наприклад, обожнюю отримувати подарунки, а ще більше – люблю їх дарувати і спостерігати за радісним обличчям мами чи подруги, тата чи вчителя, або ще когось. А уявляєте, як чекають на наші «дарунки» діти зі складними захворюваннями, сироти, інваліди, незабезпечені та знедолені. І це стосується не тільки дітей, а й таких самих дорослих. Вам для того, щоб це засвоїти, треба запам’ятати, що ми маємо сприймати милосердні внески (будь-які) не як щось матеріальне, а як дещо духовне, на рівні кожної душі і совісті.

Мені дуже приємно відчувати, що я комусь допомогла. Можливо, якась копійчина чи річ врятує чиєсь життя. Головне вірити і всім серцем прагнути допомогти. Тим паче, що милосердя – це не тільки грошові внески, а й звичайні для нас ситуації – тоді, коли ми поступимося місцем в автобусі бабусі чи вагітній жінці, переведемо сліпого дідуся через дорогу, захистимо молодшого, дамо комусь в борг, тощо. Адже зараз, в умовах сучасного життя, кожна добра справа – це прояв чуйності, власне самовдосконалення, чистота душі.

Головне – пам’ятайте: такі слова і вчинки повертаються до нас наче бумеранг – якщо скажеш чи подумаєш про гарне, воно тобі і повернеться!

Думайте глобально, а дійте локально, частіше посміхайтеся один одному, не шкодуйте для доброї справи не сил, не коштів, і ви відчуєте, що таке щастя…